Під час перерви в класі залишалися Анжеліка, Бернд, Вольфганг і Мануела. Хтось із них розбив скло. Вчитель опитав учнів і одержав від кожного по три відповіді.

     Анжеліка:
1. Вікно розбила не я.
2. Я сиділа в класі й читала.
3. Мануела знає, хто розбив вікно.

     Бернд:
1. Це зробив не я.
2. З Мануелою я вже давно не розмовляю.
3. Вікно розбив Вольфганг.

     Вольфганг:
1. Я не винуватий.
2. Вікно розбила Мануела.
3. Бернд бреше, коли стверджує, начебто вікно розбив я.

     Мануела:
1. Вікно розбила не я.
2. Анжеліка розбила вікно.
3. Бернд знає, що я не винувата, адже на перерві ми з ним грали разом.

     Крім того, кожний з них зізнався, що із трьох відповідей дві є щирими і одна помилкова.
     Хто розбив вікно?

     Позначимо три висловлювання першими літерами імен їхніх авторів і індексами 1, 2, 3, що відповідають номерам, під якими висловлювання наведені в завданні: А1, А2, А3, Б1, Б2, Б3 , В1, В2, В3, М1, М2, М3.
     Почнемо з аналізу висловлювань Вольфганга. Висловлення В1 і В3 стверджують одне й те саме, тому вони або обидва щирі, або обидва помилкові. Але за умовою завдання вони не можуть бути обидва помилковими. Отже, вони обидва щирі й хибне висловлювання В2. Через те, що В3 істинно, висловлювання Б3 хибне, а це означає, що Б1 і Б2 щирі. Так як Б2 істинно, висловлювання М3 хибне. Отже, висловлювання М1 і М2 щирі. Але якщо М2 істинно, тоді А1 хибне, А2 і А3 щирі. Отже, вікно розбила Анжеліка.